Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися,
знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної
поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити
негативне середовище для людини.
Форми
та види булінґу
Найпоширенішими формами булінґу є:
· словесні образи, глузування,
обзивання, погрози;
· образливі жести або дії,
наприклад, плювки;
· залякування за допомогою
слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
· ігнорування, відмова від
спілкування, виключення із гри, бойкот;
· вимагання грошей, їжі,
речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
· фізичне насилля (удари,
щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють
біль і навіть тілесні ушкодження);
· приниження за допомогою
мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі
репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.
- словесного (вербального),
- фізичного,
- соціального (емоційного)
- електронного (кібербулінґ)
- знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.
Фізичне насильство найбільш помітне,
однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання,
підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).
Найскладніше зовні помітити соціальне
знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через
ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.
Нині набирає обертів кібербулінґ. Це
приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в
соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи
інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи
вбиральнях.
Булінг включає чотири головні компоненти,
які відрізняють його від звичайної сварки:
- це агресивна і негативна
поведінка;
- здійснюється регулярно;
- відбувається у відносинах,
учасники яких мають неоднакову владу;
- ця поведінка є навмисною.
Жертви булінґу переживають важкі емоції
– почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно
впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
· неадекватне сприймання себе
– занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
· негативне сприймання
однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
· неадекватне сприймання реальності – підвищену
тривожність, різноманітні фобії, неврози;
· девіантну поведінку –
схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної,
тютюнової чи наркотичної залежності.
Як реагувати на цькування
Школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю. Одночасно з допомогою дорослих можна спробувати впоратись з ситуацією самостійно.
Як впоратися з ситуацією самостійно
· Ігноруйте кривдника. Якщо є
можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть
геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це
набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
· Якщо ситуація не дозволяє
вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете
спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
· Стримуйте гнів і злість.
Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено,
покажіть силу духу.
· Не вступайте в бійку.
Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви
реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я
ситуації.
· Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.
Що можуть зробити батьки
Багато учнів соромляться розповідати
дорослим, що вони є жертвами булінґу. Проте якщо дитина все-таки підтвердила в
розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
· Я тобі вірю (це допоможе
дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
· Мені шкода, що з тобою це сталося (це
допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
· Це не твоя провина (це
допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
· Таке може трапитися з кожним
(це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам
доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
· Добре, що ти сказав мені про
це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по
допомогу).
· Я люблю тебе і намагатимуся
зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з
надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його неспроможності владнати ситуацію, до заступника або директора школи.
Що можуть зробити педагоги
У школі вирішальна роль у боротьбі з
булінґом належить педагогам. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть
тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів
влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:
· Усі члени шкільної спільноти
мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою
ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.
· Кожен має знати про те, в
яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають
люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до
шкільної програми.
· Спільно з учнями мають бути
вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила
мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба»
поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
· Дисциплінарні заходи повинні
мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути
спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість
порушника правил.
· Жоден випадок насильства або
цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити,
що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має
бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при
повторних випадках агресії.
· Аналізуючи ситуацію, треба
з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й
обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так
вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто
залучити шкільного психолога.
· Залежно від тяжкості вчинку
можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або
викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.
· Учням треба пояснити, що
навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника
продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і ,
якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
· Потрібно запровадити
механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього
робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути
тактовними.
· Для успішного попередження
та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного
спілкування та мирного розв’язання конфліктів.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА
Дії при виявленні випадку булінгу та наслідки для всіх учасників ситуації регламентуються Законом України від 18.12.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» , Наказом Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 № 1646 «Про затвердження Порядку реагування на випадки булінгу (цькування) та Порядку застосування заходів виховного впливу»
- Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
- Гаряча телефонна лінія щодо
булінгу 116 000;
- Уповноважений Верховної Ради з
прав людини 0 800 50 17 20;
- Уповноважений Президента України з
прав дитини 044 255 76 76;
- Центр надання безоплатної правової
допомоги 0 800 213 103;
- Національна поліція України 102
